(1911-1987)
Народний художник України

Андрій Андрійович Коцка – один із найяскравіших представників закарпатської художньої школи. Народився 24 травня 1911 р. в Ужгороді.

Виховувався в сім’ї робіт-ника-візника, де було 8 дітей. Закінчив 4 класи народної та 4 класи горожанської школи в Ужгороді. У 1927 р. став студентом Ужгородської півчоучительської семінарії, де малюнок викладав засновник закарпатської художньої школи Адальберт Ерделі. Талановитого учня було також запрошено до суботньо-недільної школи малюнку в Ужгороді, в якій викладали А. Ерделі та Й. Бокшай. У 1931 р. А. Коцка отримав диплом народного вчителя і направлення працювати в село Тихий, на Верховині.

Незважаючи на нелегку вчительську працю, він не припиняв образотворчі студії. Його улюбленими персонажами були діти і селяни села Тихий. У 1933 р. народного вчителя А. Коцку було прийнято членом Товариства діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі. У 1933 р. та 1935 р. А. Коцка організує в Ужгороді персональні виставки творів. А в 1939 р. А. Коцка бере участь у Всеугорській виставці образотворчого мистецтва, де експонує картини із життя селян Турянської долини. Позитивні відгуки критики завершилися нагородженням стипендією в 1940 р. для навчання художника в Академії образотворчого мистецтва у Римі під керівництвом професора Ф. Феррацці. Після виставки стипендіатів, яку відкривав король Італії Віктор-Емануїл III, А. Коцці продовжують стипендію до 1942 р. для навчання в Академії св. Луки.

Після повернення з Італії А. Коцка знову працює протягом 1942-1944 pp. вчителем у с. Сімер Перечинського району, бере участь у групі захисту від мародерів та врятуванні колекції Ужгородського музею. Після створення в 1946 р. Закарпатської організації Спілки художників України А. Коцка стає її членом-засновником, як і одним із перших викладачів новоствореного в березні 1946 р. Ужгородського художньо-промислового училища. У 1945-1946 pp. в Ужгороді, Києві і Москві проводяться виставки творів закарпатських художників, на яких картинам А. Коцки належить важлива роль.

У період 30-40-х pоків XX ст. його вважали майстром панорамних епічних краєвидів, багатофігурних жанрових композицій, що відображали багатство й різноманітність життя верховинського села. До таких робіт належать “Ужгород”, “Пере-чинський базар”, “Біля церкви”, “Додому”, “Процесія” та інші.

У кінці 40-х pp. А. Коцка зазнав ідеологічного тиску, що полягав у вимогах змінювати свою творчу манеру в русло соціалістичного реалізму. З настанням хрущовської відлиги ставлення художньої критики до творчості А. Коцки змінилося на краще. Серія його жіночих портретів завершилася тріумфом “Верховинки” (1956), фоторепродукції якої подавалися у провідних мистецьких журналах Радянського Союзу, а сама робота була придбана Музеєм українського образотворчого мистецтва, а інший варіант -Третьяковською галереєю. Особливим успіхом у глядачів і фахівців у галузі образотворчого мистецтва користувалася групова виставка творів А. Коцки, А. Ерделі і Ф. Манайла, яка проходила у 1964 р. в Москві під назвою “Старе і нове Закарпаття”. В період 60-70-х pp. увага мистецтвознавців була прикута до роботи А. Коцки “Веснянка”, виконаної в багатьох варіантах. У роботі над “Верховинкою” і “Веснянкою” з особливою силою проявився талант А. Коцки у здатності творення узагальненого, типового національного характеру, передачі особливої поетичної атмосфери природи Карпат. “Романтизм” художника з великою силою проявився в таких відомих пейзажах, як “Полонина Рогнєска” (1958), “Синевирське озеро”, “Осінні фарби” (1960), “У Карпатах” (1979).

Співець дівочої краси Закарпаття А. Коцка удостоївся також високих урядових нагород. У 1971 р. йому було присвоєно звання “Заслужений діяч мистецтв УРСР”, а у 1981 р. – “Народний художник УРСР”, у 1977 р. обраний членом президії правління Спілки художників УРСР та членом правління Спілки художників СРСР. До кінця свого земного життя А. Коцка був активним учасником виставок. Найбільш резонансними були персональна виставка у 1981 р. в Ужгороді, персональна виставка в 1983 р. в Москві, персональна виставка у 1984 р. в м. Требішов (Чехословаччина).

Помер Андрій Коцка 4 листопада 1987 р. в Ужгороді, похований на міському кладовищі “Кальварія”.

В ужгородському будинку, де проживав А. Коцка разом з братом і сестрою, створено меморіальну квартиру-музей. На стіні будинку встановлено пам’ятну дошку (скульптор М. Михайлю).

Іван Небесник,

ректор Закарпатського художнього інституту

Залиш свій коментар