МІГАЙ МУНКАЧІ
(1844-1900)
Глава реалістичного живопису Угорщини, мистецькі успіхи якого пов’язують також із культурою Німеччини, Франції та Закарпаття.
Народився 20 лютого 1844 року в м. Мукачево в сім’ї німецького колоніста з Баварії, дрібного чиновника по збору соляного податку Лео-Михайла Ліба та угорської аристократки Цецилії Рек. За співчуття до революції 1848 р., метою якої була незалежність Угорщини, сім’я зазнала переслідувань від австрійських властей. Після смерті Лео Ліба та Цецилії Рек залишилося п’ятеро дітей, у тому числі й шестирічний Мігай.
Закінчивши початкову школу, Мігай працював у ремісника столяром. Унаслідок важкої хвороби залишає роботу і вирішує стати художником. Перші спроби він робив під керівництвом художника Кароля Фішера, а потім мандрівного митця Елека Самоші. Восени 1863 р. Мігай Мункачі прибув до столиці Угорщини Пешту і в Національному музеї копіював картини класиків, а потім протягом півтора року вивчав рисунок у художній академії Марачоні. З 1865 р. навчається у Віденській і Мюнхенській академіях мистецтв, де його вчителями стають Вільгельм Каульбах та Вільгельм Лейбль. У Мюнхені копіює картини відомих майстрів. У Старій Пінакотеці -роботи Ван Дейка і Тенірса, у Новій Пінакотеці – пейзажі художників Барбізонської школи.
Восени 1868 р. М. Мункачі їде у Дюссельдорф до художника Людвіка Кнауаса. Проте, як виявилося, за три роки після їхнього першого знайомства він не тільки зрівнявся у майстерності з Л. Кнаусом, а й переріс його. Про це свідчив шалений успіх картин М. Мункачі “Позіхаючий Іннаш” та “Камера смертника”. Остання була експонована на Паризькій виставці 1870 р., отримала золоту медаль і одразу була куплена американським колекціонером Уільтеком. Творчість М. Мункачі з цього часу має такий успіх, що стає предметом для наслідування серед молодих художників Німеччини, Франції, Угорщини. Зокрема, критики відмічають багато спільних рис у роботах М. Мункачі і провідного представника німецького пленерного живопису Фріца фон Уде (1848-1911). Послідовником і учнем вважається також відомий угорський живописець, професор Будапештської академії мистецтв, що проживав на Закарпатті (м. Виноградів), – Імре Ревес (1859-1945).
На початку 1872 р. на крилах слави художник приїжджає в Париж. 1873 рік був особливо вдалим, створені такі шедеври, як “Нічні бродяги”, “Прощання”, “Селянка, що збиває масло”, “Збиральниця хмизу”, “Мати з дітьми” та інші. Тріумфальною подією в житті митця стала персональна виставка творів у 1879 р. в знаменитому Скляному палаці Мюнхена. Роботи М. Мункачі почали вивчати в школах і академіях Німеччини. Художник одружився з вдовою, відомою в Парижі баронесою де Марше, а їхній дім став центром культурно-громадського життя столиці.
Угорський уряд нагородив художника орденом Залізної корони ІІІ ступеня. Для отримання почесного звання дворянина і дворянського прізвища Мігай звернувся до Мукачівської мерії з проханням дозволити йому зміну прізвища Ліб на Мункачі, тобто “мукачівський”. 4 листопада 1880 року це прохання було задовільнено і Мігая Мункачі оголошено почесним громадянином міста Мукачево. Вручення грамоти і лаврового вінка зі срібла відбулося 3 березня 1882 року.
Згодом було написано багато творів, серед них: “Каштанова алея”, “Христос перед Пілатом”, “Портрет Ференца Ліста”, “Прихід угорців на свою батьківщину”. Помер М. Мункачі 1 травня 1900 року, у лікарні поблизу Бонна. Похований у Будапешті.
Іван Небесник,
ректор Закарпатського художнього інституту
