У 1711 р. маєток-домінію (dominium – маєток, власність) Ференца Ракоці II з центром у м. Мукачево було конфісковано на користь австрійського цісарського двору. Австрійський імператор Карл VI 31 червня 1728 року дарує конфісковану домінію єпископу бамбергському і архієпископу майнцькому Лотару-Францу Шенборну (1655-1729), який став на початку XVIII ст. союзником Габсбургів. За свої заслуги перед Габсбургами сім’я графів Шенборнів отримала також володіння в Нижній Австрії на захід від Відня (графство Бухгейм).

У січні 1729 р. Лотар-Франц Шенборн помирає, а спадкоємцем Мукачівської домінії стає його племінник – Фрідріх-Карл Шенборн (1674-1746), імперський віце-канцлер, єпископ бамбергський і вюрцбургський. Останньому імператор Карл VI дарує 5 лютого 1729 року ще й сусідній маєток Святого Міклоша (теперішнє Чинадієво). Так був покладений початок династії Шенборнів на Закарпатті, які стали володарями величезної домінії, що за своєю площею (2300 квадратних кілометрів) у XVIII ст. знаходилась на другому місці у всій Угорщині. У 152 селах і чотирьох містах, що входили в домінію, проживало всього 14 тисяч осіб. Власник домінії жив у Вюрцбургу (Фран-конія), куди лист з Мукачева йшов 15 днів, а домінією керував адміністратор. Намагаючись зміцнити своє становище, Шенборн почав переселяти до своїх нових володінь німецьких колоністів із Франконії, яких відносили до привілейованого класу. Так, уже в 1730 р. число німців-переселенців склало близько трьох тисяч осіб. Це були здебільше ремісники, дрібні торговці, виноградарі. Серед перших переселенців було чимало справжніх майстрів своєї справи, приїхали також і представники інтелігенції: шкільний учитель, органіст, лікар. Переселенці-фахівці сприяли розвитку економіки домінії, багато в чому були прикладом для місцевого населення у веденні господарської діяльності.

У червні 1746 р. Фрідріх-Карл Шенборн помирає від запалення легенів, а домінію успадковує родина віденських графів Шенборнів-Бухгеймів. Деякий час домінією управляє графиня Шенборн-Ментфорд, мати і опікунка малолітнього спадкоємця, майбутнього володаря домінії Євгена-Ервіна Шенборна-Бухгейма (1738-1817). Графи Шенборни-Бухгейми, на відміну від Шенборнів-баварців, були світськими особами, закінчували Віденський університет. Наступними представниками династії були Франц-Філіп Йозеф (1768-1841) та Карл-Едуард фон Шенборн-Бухгейм (1803-1876).

Євгеном-Ервіном, який був певний період не тільки власником домінії, але й головою Березького комітату, вперше в краї було введено в сільське господарство вирощування соняшнику, картоплі, збільшуються площі під кукурудзу, велика увага приділялась бджолярству. Продовжується реконструкція старих і будівництво нових підприємств. Відкривається кінний завод, сироварня, текстильна мануфактура (перша “фабрика”), успішно функціонує побудована у 1728 р. в Підгорянах пивоварня. У результаті реконструкції Мукачівського замку він набув того вигляду, який має сьогодні.

У лісове господарство було впроваджено раціональну систему ведення лісової справи, яка полягала в тому, що власник, який одержав дозвіл на вирубку певної площі, був зобов’язаний її заліснити. Перш ніж розпочати вирубку лісу, потрібно було внести передоплату за заліснення. Передоплата поверталася при умові виконання зобов’язання. Варто б і в наш час повернутися до цієї системи, можливо, зменшилася б кількість стихійних лих.

Шенборни першими оцінили цілющі властивості мінеральних вод Закарпаття і будували купелі в Синяку, Поляні, Лісарні, на місці яких потім були створені санаторії.

 

У 1872 р. до Мукачева прокладено залізницю, яка в 1887 р. була продовжена до Стрия, а згодом і до Львова. Це значно покращило економічне становище домінії. У 1885 р. в Будапешті відкрилася господарська виставка, на якій домінія Шенборнів була представлена окремим павільйоном, каталог-путівник по якому склав цілу книгу. Численні експонати були удостоєні високих відзнак, а власник, на той час Ервін-Фрідріх фон Шенборн-Бухгейм (1842-1903), був удостоєний великої золотої медалі.

Саме Ервін-Фрідріх, представник уже шостого покоління Шенборнів на Закарпатті, будує в 1889 р. мисливський палац, який назвали Берегвар, тобто замок у комітаті Берег (var по-угорськи – замок, палац) – сучасний корпус № 2 санаторію “Карпати”. Кам’яний палац побудували на місці старого дерев’яного, спорудженого ще у 1840 р. Побудований у стилі архітектурної еклектики з переважанням елементів готики, він милує око в будь-яку пору року. Найбільше він послужив графу Фрідріху-Карлу фон Шенборну-Бухгейму (1869-1932).

По закінченні Першої світової війни Закарпаття, згідно із Сен-Жермен-ським мирним договором 1919 року, увійшло до складу буржуазної Чехо-словаччини під назвою “Підкарпатська Русь”. Чехословацький уряд проводив земельну реформу, згідно з якою у маєтках, які мали понад 100 га землі, лишки підлягали відчуженню і продажу дрібним і безземельним селянам. Щоб обійти закон і не втратити своїх володінь Фрідріх-Карл запропонував уряду проект “індустріалізації” своєї домінії. У 1928 р. концерн “Біньон”, де переважали французький, швейцарський і чеський капітали, “відкупив” домінію за символічну ціну 35 млн крон (реальна вартість була в десятки разів більшою) і тут же переуступив її земельні володіння фірмі “Латориця”, найвпливовішим акціонером якої був граф Шенборн.

Невідворотно наближалася Друга світова війна, по закінченні якої у світі встановилися зовсім інші історичні реалії. Останній власник мисливського палацу граф Георг-Ервін фон Шенборн-Бухгейм (1906-1989) назавжди покинув Мукачево у вересні 1944 р.

Лише через 50 років після тих подій, графиня Крістіана фон Шенборн-Бухгейм, друга дружина Георга-Ервіна, вперше відвідала Мукачево. В інтерв’ю одній із місцевих газет вона розповіла, що живе недалеко від Відня в селі Шенборн. Походить із відомої династії графів фон Маркгоф, яка дала Австрії віце-канцлерів та міністрів, а на питання щодо чуток про бажання одержати спадщину свого чоловіка на Закарпатті розповіла наступне. Граф важко переживав події, які сталися після 1944 року, адже на Мукачівщині пройшли кращі роки його життя, проте ніколи не заводив розмови про повернення майна. Перед смертю просив дружину відвідати Закарпаття, надавати краю посильну допомогу. І Крістіана фон Шенборн-Бухгейм виконує це прохання. Стараннями графині здійснювалося фінансування проекту водопостачання мікрорайону Паланок м. Мукачева із бюджету Австрії. Організовуючи виставки-продажі власних картин, які малює у своєму замку, фінансує придбання апаратури та ліків для обласної дитячої лікарні.

Графині Крістіані фон Шенборн-Бухгейм, громадянці Австрії, 22 жовтня 1997 року за благодійницьку діяльність було присвоєно звання “Почесний громадянин міста Мукачево”.

Володимир Мерцин,

за архівними матеріалами Магдалини Гудак-Кайнц, голови Мукачівського національно-культурного товариства німців “Паланок” та матеріалами видання В. Цигака “Санаторій “Карпати”

Залиш свій коментар